“Плач та смійся” – це текст-філософія, який нагадує слухачеві про важливі речі, які трапляються у житті кожного з нас. Про то, що біль, це лиш частина життя, а основа життя, то любов. Про то, що день і ніч, як добро і зло, пов’язані одне з одним 

і треба розуміти, цінувати всі моменти, які нам приносить Всесвіт, бо то все для чогось і ми повинні робити свої особисті висновки. І також про то, що життя дуже швидко проходить і не треба жити по абсолютним правилам, бо і не помітиш того життя. А воно нам, життя, 

в першу чергу, дано для того, щоб ми їм насолоджувалися, несли добро у світ, намагалися жити мудро, як сивий дід, і тим самим, залишали б після себе свій добрий слід, який би потім, міг допомогти, міг мотивувати людей, які натрапляли б на нашу історію життя. 

Бо який би не був дощ, після нього, рано чи пізно, та завжди так, – виходить сонце. І треба плакати і треба сміятися, поки ми живі, важливо собою залишатися і життя не боятися, а приймати його, відкриватись йому. 

Також, автор нагадує слухачеві про то, як ми женемося за завтрашнім днем, не помічаючи того, що відбувається сьогодні, а коли сьогодняшній день переливається у день вчорашній, то ми його інколи згадуємо зі смутком… Бо завтрашній день здається інколи недосяжним, а вчорашній день змивається часом з нашої пам’яті. І це відбувається тоді, коли ми незадоволені сьогоднішнім днем. Та щоб там не було того, що нам не подобається, воно проходить, а найцінніше, що залишається, 

то люди, які нас оточують і цінність того, що ми маємо.