«SHAZAM» як доказ у суді?
Сьогодні мова піде про докази у судових спорах з закладами відносно публічного виконання музичних творів та фонограм.
Приблизно з 2013 року застосунки «Shazam» та «SoundCloud» стали використовувати як джерело ідентифікації музики, котрі позивачі вказували у відповідних Актах фіксації.
Чому б ні? Дуже швидко, а головне – безкоштовно. Одне натискання і назва пісні з ім'ям виконавця у вас перед очима.
Однак, у 2017 році, оцінюючи підстави для призначення експертизи, суд вперше вказав, що «встановлення позивачем тотожності музичних творів за допомогою програми «Shazam» не є належною ідентифікацією. У програмі діють алгоритми розпізнавання за набором частотних інтервалів, ритмів та даних еквалайзера, які вказують на схожість композиції за сигнатурою пісень, а не конкретного виконавця.
Багато складних слів, але що все це означає?
✅Припустимо, одну і ту ж саму пісню, яка виконана різними виконавцями, програма може не розпізнати за виконавцем. Якщо музичний фрагмент, котрий аналізував алгоритм, ідентичний, то програма може не помітити, що виконавець зовсім інший.
✅Або ж, через використання однакових семплів (невеликий звуковий фрагмент) у різних піснях, програма могла сплутати дві пісні, якщо під час ідентифікації визначила у кожній з них один і той же семпл.
Самі розробники говорять, що «Shazam» здатний ідентифікувати пісню з ймовірністю, допустимий відсоток якої визначають вони ж. З високою точністю алгоритм може розпізнати тільки ті музичні композиції, які завантажені безпосередньо у базу програми. Тобто, якщо фонограми, яку намагається визначити користувач, немає в базі «Shazam» - сервіс не зможе достовірно ідентифікувати пісню та її виконавця.
Якщо ж алгоритм не може розпізнати мелодію з найбільшою ймовірністю, тоді софт шукає фонограму з меншою ймовірністю, котра має найбільший збіг за визначеними критеріями.
Схоже, що абсолютно недарма наші судді сумнівалися у цій програмі🖐🏼
Проте цих аргументів недостатньо, аби визнати докази за допомогою програми як недостовірні.
Тут вже у хід пішли юристи та вказали на те, що кожен користувач додатка погодився на Умови використання, у яких чітко прописано:
«The Services are not to be used for commercial or performance monitoring purposes». (Послуги не повинні використовуватися у комерційних цілях або у цілях моніторингу продуктивності).
Реакція українських судів не змусила себе чекати. Наприклад, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 р колегія звернула увагу, що умовами розділу «Правовий захист» встановлено, що користувач використовує «SHAZAM» на свій власний ризик і додаток не дає ніяких гарантій, у тому числі і відносно точності або надійності представлених результатів.
Також суд зазначив, що умовами розділу «Політика використання» сервісу встановлено, що користувач «SHAZAM» погоджується не використовувати себе у комерційних цілях або задля моніторингу ефективності. 
В Україні з «Shazam», як ви самі можете бачити, нічого не вийшло. Хоча у деяких країнах суди, все ж, визнали посилання на «Shazam» як докази у авторських суперечках.
Що ж залишається робити українцям?
✅ Безпосередньо на судовому засіданні можна прослухати фонограми та порівняти їх з тими, котрі звучали на думку позивача і відповідача, аби з'ясувати чи ідентичні вони (або ж спростувати цей факт).
✅ Знайти оригінал того музичного твору, котрий публічно виконувався у закладі та замовити дослідження, у якому кваліфікований експерт з музичною освітою порівняє оригінал і звук на представленому відеозаписі.